Содержание статьи:

Попередня оплата аванс

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу та п. 18 Порядку № 1307 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому податкова накладна повинна містити загальні дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, що зазначено в первинних документах та в частині, яка оплачена контрагентом-покупцем.

Тобто при отриманні попередньої оплати у графі 2 податкової накладної «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначаються дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме має бути відображено перелік товарів згідно з укладеним договором, який після фактичної поставки товару необхідно відкоригувати.

До графи 6 податкової накладної вносяться дані щодо кількості (об’єму, обсягу) постачання товарів/послуг.

У разі складання податкової накладної на повне постачання послуги або на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) у повному обсязі, у графі 6 податкової накладної зазначається «1».

У разі складання податкової накладної на часткове постачання послуги або на суму попередньої оплати частини вартості послуги у графі 6 зазначається відповідна частка наданої (оплаченої) послуги у вигляді десяткового дробу. Наприклад, у разі постачання частини послуги, яка відповідає половині обсягу, зазначеного у договорі, або у разі отримання передоплати у сумі, що дорівнює половині договірної вартості послуги, у графі 6 зазначається число «0,5».

Передрук матеріалів, розміщених на цій сторінці, повністю або частково можливий лише за наявності гіперактивного посилання на оригінальний матеріал

Попередня оплата аванс

вул. Іллінська, 8,
м. Київ, Україна, 04070

Все, що варто знати про «аванс» в цивільних правовідносинах

Термін аванс зустрічається в багатьох галузях права, але найпоширеніше застосування він здобув в цивільних правовідносинах.

Проте все, що спромігся написати законодавець про аванс викладено в ч. 2 ст. 570 ЦКУ, а саме: «Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом».Насправді з першого погляду важко здогадатись, що саме мав на увазі Законодавець, але якщо логічно подумати, то виходить, що аванс це сума, яка за характером своїх істотних умов та властивостей буде протилежна завдатку.
Як визначено в ч. 1 ст. 570 ЦКУ завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
З аналізу даної норми можна виділити дві істотні умови, які характеризують завдаток:
1) Завдаток може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке виникло на підставі укладених договорів;
2) Завдаток одночасно є формою підтвердження зобов’язання та засобом забезпечення його виконання – тобто він виконує забезпечувальну функцію поряд з гарантією, порукою, заставою та ін.
Таким чином, аванс як, умовно кажучи, антонім завдатку буде мати повністю протилежні властивості, а саме:
1) Якщо певна сума сплачується до укладання основного договору, то ця сума буде авансом. Виключення є окрема категорія платежів (авансу) – «попередня оплата товару», яка визначена статтею 693 ЦКУ;
2) Аванс не виконує забезпечувальну функцію – тобто, якщо договір не укладений з ініціативи будь-якої з сторін, то аванс, безумовно, повертається його власнику.
Про вищезазначені відмінності треба пам’ятати, але на практиці зустрічають дуже багато помилок, які знайшли своє відображення в судових спорах. Розглянемо найпоширеніші.

1. Аванс залишиться авансом, навіть якщо в документі зазначити, що це завдаток.

На практиці дуже часто зустрічаються документи (наприклад розписки, попередні договори, договори завдатку та ін.), за якими в рахунок забезпечення укладання у майбутньому основного договору клієнт дає продавцю або виконавцю послуг певну суму коштів і називає це завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 571 ЦКУ якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, а якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Зрозуміло, що у випадку порушення зобов’язання за таким документом, яке сталось з вини кредитора, боржник вимагає від нього повернення завдатку у подвійному розмірі, проте ВСУ притримується іншої думки.
Так відповідно до Рішення ВСУ від 18.02.2009 у справі № 6-23108св08 за фабулою справи Позивач у 2008 році звернувся до суду із позовом про стягнення завдатку, посилаючись на те, що маючи наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири, 25 квітня 2007 року сторони уклали договір завдатку, умовами якого передбачалося укладання договору купівлі-продажу квартири протягом місяця з дня одержання продавцем (Відповідачем) свідоцтва про право власності на квартиру.
З вини Відповідача вказаний договір купівлі-продажу квартири укладено не було, тому у відповідності до вимог ст. 570 ЦК України Позивач просив стягнути на його користь з Відповідача 50 500 грн. завдатку, а також додатково грошову суму у розмірі 50 500 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2008 року, яке залишено без змін Ухвалою апеляційного суду м. Києві від 20 серпня 2008 року, позов задоволено та стягнуто з Відповідача на користь Позивача подвійну суму завдатку.
Проте ВСУ скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції у частині стягнення додаткової грошової суми у розмірі 50 500 грн. та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу прийняття такого рішення ВСУ зазначив, що внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із вже укладеного договору купівлі-продажу квартири.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, то не дивлячись на укладений між сторонами договір завдатку передана Позивачем Відповідачу сума у розмірі 50 500 грн. є не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню Позивачу в однократному розмірі.

2. Чи можна залишити собі аванс у випадку не укладення договору?

Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.
У ЦКУ не врегульовано питання повернення або не повернення авансу у випадку відмови однієї з сторін від укладання договору, а тому на думку деяких правників досить дискусійним залишається питання чи мають право сторони самостійно визначити такі умови.
Насправді в судовій практиці це питання доволі визначене і як приклад можна розглянути постанову ВСУ від 13 лютого 2013 року у справі №6-176цс12.
Так у 14.07.2008 між сторонами було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом, згідно якого сторони зобов’язалися не пізніше 14.10.2008 укласти договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок. З метою виконання зобов’язань за попереднім договором Позивач передав Відповідачу попередню оплату в рахунок суми за основними договорами в розмірі 968 420 грн.
Попереднім договором визначено, що в разі відмови Відповідача від укладення основних договорів до 14.10.2008 він повертає Позивачу сплачені грошові кошти, а в разі відмови або ухилення Позивачем від укладення основних договорів до 14.10.2008 — грошові кошти залишаються у Відповідача.
У визначений попереднім договором строк основні договори купівлі-продажу укладені не були, а тому Відповідач залишив попередню оплату собі.
Проте у липні 2011 року Позивач звернувся до суду із позовом до Відповідача, в якому просив стягнути з Відповідача попередню оплату.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року скасовано рішення першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, та стягнуто на користь Позивача суми повернення попередньої оплати. Проте Ухвалою ВССУ від 24 жовтня 2012 року рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи Ухвалу ВССУ та передаючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції ВСУ зазначив, що оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, то передана Позивачем Відповідачу грошова сума в розмірі 968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення цієї суми за попереднім договором є помилковим.
Разом із тим ВСУ підтримав правомірність наданих заявником для порівняння ухвал ВСУ від 16.07.2008, від 03.12.2008, від 17.03.2010, від 08.09.2010 у справах за позовами про розірвання попередніх договорів і повернення завдатку, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що законом не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов’язання не виконано, тобто основний договір у визначений попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція також міститься в постанові ВСУ від 25 вересня 2013 року у справі N6-82цс13.

3. Попередня оплата товару – це аванс, а не завдаток.

Відповідно до ст. 693 ЦКУ якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу або законом.
Нерідко в договорах сторони передбачають попередню оплату за товар, не розуміючи її правовий зміст та навіть ототожнюючи з завдатком. Відверто кажучи спутати легко, адже завдаток і попередня оплата можуть сплачуватись за вже укладеним договором до передачі товару.
Однак, попередня оплата (яка є авансом) і завдаток за своєю правовою природою і правовими наслідками є різними поняттями.
Попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору, зокрема купівлі-продажу, до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, а завдаток надається покупцем продавцю у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження своїх зобов’язань і є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання (Постанова ВГСУ від 10.06.2010 № 5/143-09).
Простіше кажучи завдаток одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язання (Рішення ВСУ від 15.04.2009 р. № 6-15883св0), а попередня оплата є лише авансом, який сплачується покупцем до передачі товару.
При цьому на суму попередньої оплати нараховується окрема категорія процентів відповідно до ст. 536 ЦКУ від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором також може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Цікавим також є те, що на суму попередньої оплати у випадки не передачі продавцем товару у встановлений строк не можна застосовувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК та стягувати з продавця 3% річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов’язанням. Дана позиція викладена в постанові ВСУ від 16 вересня 2014 року №3-90гс14.

4. Аванс це тільки кошти, а не матеріальні цінності.

Враховуючи те, що термін аванс в українському законодавстві чітко не визначений, є доволі багато наукових матеріалів, в яких автори намагаються, використовуючи порівняльний метод законодавство інших країн, надати власне визначення цьому терміну. Як результат маємо певні протиріччя, зокрема в тому, що стосується предмету авансу.
Доволі популярним є визначення авансу, який є грошовою сумою або іншими матеріальними цінностями, що видаються наперед у рахунок заробітку, належних платежів за товари, роботи, послуги і т. ін. Тобто тут до предмету авансу крім коштів також зараховуються інші матеріальні цінності.
Дане визначення є в деяких українських підручниках, словниках української мови, на сторінці онлайн-енциклопедії Wikipedia та навіть викладене в деяких судових рішеннях (Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2015 року у справі № 495/7094/14-ц, Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2015 року у справі № 537/1224/15-ц).
Якщо не заглиблюватись в теорію та не згадувати положення про бухгалтерський облік, то матеріальні цінності – це речі, що мають певну цінність у вигляді майна, предметів, товарів (тобто є цінностями в речовій формі).
На справді на відміну від завдатку, предметом якого може бути грошова сума або рухоме майно, предметом авансу є виключно грошова сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів. Даний висновок слідує з аналізу частин 1 та 2 ст. 570 ЦКУ, в яких про жодні інші матеріальні цінності мова не йде. Це ще одна відмінність авансу від завдатку.

Висновки.
Підсумовуючи викладене стає зрозумілим, що аванс не є видом забезпечення виконання зобов’язань та на відміну від завдатку за своєю правовою природою і правовими наслідками не надає кредитору жодних гарантій задоволення його вимог. Кожен кредитор повинен самостійно вирішити для себе питання доцільності отримання авансу від боржника, так як судова практика показує, що кредитору у будь-якому випадку не варто наперед розраховувати на ці кошти, якщо основний договір ще не був укладений. Єдина сфера, в якій можна відзначити практичну користь авансу, це торгівля, в якій використовується попередня оплата, як своєрідна форма кредитування покупцями продавців (постачальників). Такий аванс є джерелом поповнення оборотних коштів постачальника та дає можливість постачальнику придбати або виробити для покупця цей товар.

Провідний юрист PLP Law Group

Бухгалтерский форум для профессионалов

Будь в курсе -> живи на БУХФОРУМЕ

  • Профессиональный бухгалтерский форумОсновной бухгалтерский форум. Налоговый кодекс: НДС, налог на прибыль, налог с доходов. ЕСВБУХГАЛТЕРСКИЙ УЧЕТ
  • Изменить размер шрифта
  • Для печати
  • Контакты
  • Регистрация
  • Вход

Аванс и предоплата — в чем разница?

Чихуа » 19 июл 2012, 16:05

Уважаемые коллеги,
Предлагаю обсудить чисто теоретически такой вопрос:
в чем различие понятий «аванс» и «предоплата»?

Насколько я помню результаты своих давних бесед с коллегами, то мы когда-то пришли к такому выводу:
— аванс — это предварительный платеж покупателя за то, чего у продавца еще нет: еще не произведенную продукцию, незакупленный товар и т.п. В этом случае продавец использует полученный аванс для производства или закупки предмета договора. Для этого, собственно, аванс и выдается.
— предоплата — это предварительный платеж покупателя за то, что уже имеется на складе продавца. В этом случае продавец распоряжается предоплатой по своему усмотрению, а покупателю отгружает то, что у него уже лежит готовое на складе. Предоплата в этом случае выступает обеспечением обязательств покупателя (ибо ничто не вызывает столько доверия, как 100%-я предоплата).

Разумеется, что порядок использования полученной оплаты ничем не регламентируется, это просто так получается по жизненным обстоятельстввам.

И заодно еще вопрос: допускает ли теория бухучета кредитовое сальдо на 36-м счете? Как по мне, то нет.
В случае получения авансов и предоплат нужно обязательно кредитовать субсчет 681.
Другое дело, что на практике многие не заморачиваются и ведут весь учет на счете 36. Но по теории это неверно.

Пришлашаю к обсуждению всех, кому хочется освежить данный вопрос свежими идеями и мнениями

vins » 19 июл 2012, 16:45

Чихуа писал(а): в чем различие понятий «аванс» и «предоплата»?

Насколько я помню результаты своих давних бесед с коллегами, то мы когда-то пришли к такому выводу:
— аванс — это предварительный платеж покупателя за то, чего у продавца еще нет: еще не произведенную продукцию, незакупленный товар и т.п. В этом случае продавец использует полученный аванс для производства или закупки предмета договора. Для этого, собственно, аванс и выдается.
— предоплата — это предварительный платеж покупателя за то, что уже имеется на складе продавца. В этом случае продавец распоряжается предоплатой по своему усмотрению, а покупателю отгружает то, что у него уже лежит готовое на складе. Предоплата в этом случае выступает обеспечением обязательств покупателя (ибо ничто не вызывает столько доверия, как 100%-я предоплата).

Могу пока только сказать, что законодатель, регулируя договорные отношения, использует понятия как «аванс», так и «предварительная оплата». Иногда даже ставя их рядом.
Как мне кажется, аванс — более узкое понятие, которое сводится к частичной предварительной оплате.
А предварительная оплата может быть как частичной, так и полной. Аванс полным быть не может Он предполагает, что будут еще какие-то выплаты.
С предложенным Вами разграничением, честно говоря, согласиться не могу, поскольку не очень понимаю его цель. Плюс — оно ограничено товарными обязательствами. а если это работы или услуги? По определению получится, что тут термин «аванс» не применим. Хотя законодатель опять же его применяет.

Ну а в целом, думаю, аванс или предоплата. Лишь бы не задаток

налоговик » 19 июл 2012, 17:36

Нашел из интересного вот такое

Юридическая природа предварительной платы по гражданско-правовому договору (Р.С. Бевзенко, Т.Р. Фахретдинов, «Законодательство», N 3, март 2005 г.)

Термин «предварительная оплата» употребляется законом в основном применительно к купле-продаже (ст. 487 и 500 ГК РФ). В статье 487 ГК РФ предварительная плата трактуется законодателем как «обязанность оплатить товар полностью или частично до передачи продавцом товара»*(3).
В статье 380 ГК РФ содержится указание на то, что денежная сумма, уплаченная в счет причитающихся платежей и не поименованная задатком, «считается уплаченной в качестве аванса» (курсив наш. — Р.Б., Т.Ф.). Термин «аванс» встречается также в ст. 711 ГК РФ, которая недвусмысленно дает понять, что «аванс» и «предварительная оплата» соотносятся как частное и общее, т.е. случаи уплаты аванса или задатка и составляют все возможные варианты предварительной платы. Так, в силу ГК РФ «если договором подряда не установлена предварительная оплата. работы. заказчик обязан уплатить подрядчику обусловленную цену после окончательной сдачи результатов работы. » (п. 1 ст. 711); «подрядчик вправе требовать выплаты ему аванса или задатка только в случаях и в размере, указанных в законе или договоре» (п. 2 ст. 711). В том же значении термин «аванс» употребляется в ст. 735 ГК РФ применительно к предварительной плате в счет работ по договору бытового подряда.
Однако терминологическое единообразие резко нарушается в ст. 823 ГК РФ: «Договорами, исполнение которых связано с передачей в собственность другой стороне денежных сумм, может предусматриваться предоставление кредита, в том числе в виде аванса, предварительной оплаты» (курсив наш. — Р.Б., Т.Ф.). Если следовать предложенному нами ранее пониманию аванса как разновидности предварительной платы (наряду с задатком), то тогда в ст. 823 слово «аванса» явно лишнее. Употребление в ст. 823 слов «аванс» и «предварительная оплата» через запятую может означать только одно: эти явления, с точки зрения законодателя, разнятся по своей правовой природе — в противном случае какое юридическое значение может иметь такое перечисление?!
Любопытно, что употребление терминов «аванс» и «предварительная оплата» как обозначающих различные (по крайней мере, несовпадающие) явления встречается и в судебной практике. Так, в одном из постановлений Президиума ВАС РФ сделан вывод о возникновении налогооблагаемой базы при получении «авансовых платежей или предоплаты в счет предстоящих поставок товаров»*(4) (курсив наш. — Р.Б., Т.Ф.). В другом случае Пленумы Верховного и ВАС РФ указали в совместном постановлении: «Судам следует исходить из того, что под процентами, погашаемыми ранее основной суммы долга, понимаются проценты за пользование денежными средствами, подлежащие уплате по денежному обязательству, в частности проценты за пользование суммой займа, кредита, аванса, предоплаты и т.д.»*(5) (курсив наш. — Р.Б., Т.Ф.).
Правда, в надзорной практике ВАС РФ существуют примеры и иного толкования термина «аванс» — в качестве разновидности предварительной платы*(6). Таким образом, материалы судебной практики только усложняют поиск правильного соотношения терминов «аванс» и «предварительная оплата» и не дают какого-либо однозначного ответа на поставленный вопрос.

Печкин » 19 июл 2012, 20:58

Попередня оплата аванс

Попередня оплата обумовлена, зокрема, бажанням сторін майбутнього договору підтвердити власні наміри і платоспроможність, гарантувати невідворотність попередньої угоди та уникнути можливої відмови якоїсь із сторін від укладення договору.

Досягши певних домовленостей щодо істотних умов майбутньої угоди про купівлю та продаж об’єкту нерухомості потенційний покупець передає майбутньому продавцю, як правило готівкою,

Натомість майбутній покупець отримує від потенційного продавця «гарантію» обов’язкового продажу об’єкту саме йому і саме на певних умовах та в обумовлений строк.

При цьому, на випадок, скажімо, недобросовісності, сторони наділяють одна на одну «правом» вимагати від продавця повернення покупцеві внесених грошей у подвійному розмірі – при відмові продавця від продажу, і «правом» продавця залишити внесену покупцем суму коштів собі – при відмові покупця від купівлі.

Така практика відносин між сторонами є звичайною для ділового обороту і, здебільшого, в результаті таких попередніх правочинів договори купівлі-продажу все ж укладаються.

Однак, як діяти у випадку, коли одна із сторін попереднього договору, вже після передачі авансу чи завдатку, відмовилася від укладення основного договору?

По-перше, необхідно зрозуміти юридичну суть та відмінність понять «завдаток» та «аванс».

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання (ч.1 ст. 570 ЦКУ).

У випадку купівлі-продажу об’єкта нерухомості з попередньою оплатою це визначення можна розуміти так: завдаток – це грошова сума, що видається продавцю покупцем в рахунок належних з нього платежів за укладеним договором купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, на підтвердження купівлі і на забезпечення (на випадок порушення зобов’язань) виконання покупцем або продавцем умов (вже) укладеного договору.

Однією з функцій завдатку є забезпечення існуючого зобов’язання (обов’язків за договором), тобто «каральна» функція, яка полягає в тому, що: а) сума завдатку залишається у продавця, якщо порушення зобов’язання, зокрема відмова від вже укладеного договору, сталося з вини покупця; б) продавець зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку, якщо порушення зобов’язання, зокрема відмова від вже укладеного договору, сталося з вини продавця (ч.1 ст. 571 ЦКУ).

Визначальний фактор для можливості застосування цієї норми – це зобов’язання. Відсутність зобов’язання, як в теорії, так і на практиці, виключає й сам засіб його забезпечення, зокрема завдаток.

На стадії ж переддоговірних відносин (попереднього договору) грошова сума, передана майбутньому кредитору (продавцю) майбутнім боржником (покупцем) у рахунок належних з нього за майбутнім договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання, ще не пов’язана з об’єктом забезпечення.

Головними ознаками завдатку та обов’язковими умовами правомірного застосування його забезпечувальної функції є:

1) письмова форма вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань завдатком (розписка, акт, письмовий договір завдатку тощо) (ч.1 ст. 547 ЦКУ);

2) факт укладення основного договору, наприклад, договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості, яким встановлено, що його виконання забезпечується завдатком (ч.1 ст. 548 ЦКУ).

Отже, гроші, передані майбутнім покупцем потенційному продавцю за усною чи, навіть, письмовою домовленістю, але до укладення основного договору, ще не є завдатком, не виконують забезпечувальної функції, а відтак їх видача не має правових наслідків для продавця.

На відміну від завдатку акти цивільного законодавства не дають конкретного визначення терміну «аванс», однак положення частини другої статті 570 Цивільного кодексу України вказують на те, що авансом вважається сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, і відносно якої встановлено, що ця сума не є завдатком.

Іншими словами, будь-які кошти, які не мають ознак завдатку, тобто: а) передані в рахунок належних з покупця майбутніх платежів, але до укладення основного договору; б) видані за домовленістю (правочином) неписьмової форми, – це аванс, який, за законом, не наділений забезпечувальними (штрафними) властивостями, а виконує лише одну функцію – платіжну.

Факт видачі авансу не зобов’язує сторони виконувати умови попередніх домовленостей.

Видавши та отримавши на стадії попередньої домовленості оплату у формі авансу сторони ще наділені правом відмовитися від укладення основного договору. При цьому сума авансу не повинна подвоюватися – у випадку вини продавця, і не може залишатися у продавця – у випадку вини покупця.

На практиці непоодинокі випадки, коли сторони попереднього договору, укладеного у письмовій формі, визначають попередню оплату саме як «завдаток». Так сторони лише виконують вимогу законодавства відносно письмової форми вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань завдатком.

Однак, волевиявлення сторін попередньої угоди, незалежно від формулювань положень попереднього договору, акту видачі коштів, розписки тощо, не наділяє попередню оплату властивостями завдатку.

Завдаток за договором стане завдатком за законом (законним) лише в момент укладення основного договору, зобов’язання сторін якого і будуть забезпечені цим завдатком.

ВИСНОВОК: Сторона (покупець) угоди, яка не відбулась, не вправі вимагати від іншої сторони (продавця) повернення подвійної суми внесеної попередньої плати, як і не вправі сторона (продавець) залишити таку плату собі, незалежно від формулювання у попередніх домовленостях – чи то як «аванс», чи – «завдаток.

О порядке составления НН на предоплату

09.02.2018 1174 0 0

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 30.01.2018 р. № 347/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про порядку складання податкової накладної на попередню оплату та правомірність включення ПДВ до складу податкового кредиту

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо порядку складання податкової накладної на попередню оплату та правомірність включення ПДВ до складу податкового кредиту та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити, зокрема опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Кодексу та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за N 137/28267 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 р. N 276) (далі — Порядок N 1307), податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 16 Порядку N 1307 визначено, що до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема, до графи 2 — номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця), а саме — повинен бути відображений перелік товарів згідно з укладеним договором, який після фактичного постачання товару може бути відкоригований.

У графі 6 податкової накладної відображаються дані щодо кількості (об’єму, обсягу) постачання товарів/послуг.

У разі складання податкової накладної на повне постачання послуги чи на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) у повному обсязі, у графі 6 податкової накладної зазначається «1».

У випадку складання податкової накладної на суму попередньої оплати частини вартості товару/послуги в графі 6 зазначається відповідна частка оплаченого товару/послуги у вигляді десяткового дробу, зокрема: у разі отримання суми попередньої оплати у розмірі половини договірної вартості товару/послуги у графі 6 вказується число «0,5» тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Разом з тим, пунктом 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Податкові накладні, які складені на попередню оплату із зазначенням номенклатури товарів, що не відповідає первинним документам, не дає можливості ідентифікувати господарську операцію та не дає підстави покупцю щодо включення зазначених у них сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Водночас така заява не є підставою для формування податкового кредиту платником податку.

Український юридичний портал

1. Якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, — у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

1. Договором на покупця може покладатися обов’язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина. Від попередньої оплати (авансу) слід відрізняти завдаток, що може надаватися покупцем продавцю у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження своїх зобов’язань і на забезпечення їх виконання (див. ст. ст. 570, 571 ЦК). Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором. У тих випадках, коли договір містить обов’язок покупця щодо попередньої оплати, проте не встановлює строків її здійснення, строки оплати визначаються відповідно до ст. 530 ЦК. Відтак, продавець має право вимагати здійснення попередньої оплати у будь-який час. Покупець повинен здійснити таку оплату у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Якщо ж із договору або актів цивільного законодавства випливає обов’язок негайного виконання, покупець повинен здійснити платіж відразу після отримання вимоги.

Договір купівлі-продажу, який містить обов’язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту (ст. 1057 ЦК). У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця.

Виконання сторонами договору купівлі-продажу своїх обов’язків має зустрічний характер, тому невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару є підставою застосування ст. 538 ЦК, відповідно до положень якої продавець має право зупинити виконання своїх обов’язків за договором або відмовитися від його виконання частково або повністю.

2. Не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Про строк виконання обов’язку продавця передати товар див. ст. 663 та коментар до неї.

3. Порушення продавцем обов’язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 ЦК. Проценти починають нараховуватися від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, в залежності від того, яким правом, передбаченим ч. II коментованої ст. скористався покупець. Договором також може бути передбачений обов’язок продавця сплачувати проценти від дня одержання суми попередньої оплати від покупця, а не від дня, коли товар має бути переданий. При цьому слід мати на увазі те, що ст. 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, відтак їх розмір доцільно передбачити у договорі, якщо розмір процентів не встановлений законом або іншим цивільно-правовим актом.